Перший досвід холотропного дихання

Краплю води можна врятувати від висихання, кинувши її у море

Вирішив відвідати холотропне дихання у Києві. Маючи до цього колосальний досвід подорожі зміненими станами свідомості, був намір пізнати нові грані своєї свідомості та навколишньої реальності. Ціна семінару кусалася – 200$, тож довелося під цю справу навіть взяти кредит у банку.

Тривав семінар 3 дні під керівництвом Попроцького Сергія. За ці три дні кожен мав можливість пройти через 2 дихальні сесії плюс двічі побувати в ролі сіттера (того, хто стежить за досвідом дихання). Також були прості медитації.

Музика була досить гучною, що не могло не тішити. Музична добірка від сесії до сесії змінювалася, іноді музика здавалася тій, що добре сприяє досвіду, іноді зовсім не забирала.

Під час першої сесії вдалося прожити своє народження (не вперше), руки зовсім не спазмувало – мабуть позначився попередній досвід ребефінгу. Кінець сесії змастився через сильне бажання поїсти – півсесії мріялося про макарони та картопля. Цей досвід дав мені можливість зрозуміти, наскільки важливо правильне харчування людей, яке дозволить не відчувати голод, але при цьому яке могло б швидко переваритися і не заважати дихати, при цьому не прибиваючи енергетику людей. На жаль, на семінарі нас не годували, тож думати про їжу довелося самостійно. Під час другої сесії був цікавий досвід злиття з іншими втіленнями/рівнями свідомості, плюс при відкритті очей деякий час світ бачився у вигляді суцільних енергій, чимось скидаючись на бачення у фільмі Матриця, тільки замість символів навколо все здавалося потоками різнобарвної енергії.

Також двічі довелося побути в ролі сіттера, дуже цікавий досвід – необхідно стежити за тим, щоб холонавт (дихає) дихав і всіляко йому співпереживати. Теоретично цей підхід має свою ефективність, але за умови, що сіттер буде гармонійною особистістю і перебуватиме в стані недвійного прийняття всього, що відбувається (включаючи крики, спазми, соплі та можливий блювотний рефлекс). Але на подібних семінарах більшість людей приходить вперше і передбачити, чи «любитиме» вас ваш ситтер, ви не можете. І у разі страху, неприйняття того, що відбувається, агресії або просто поганого настрою вашого сіттера ви будете першим, хто зловить цю хвилю і у вас є шанси прожити чужі глюки та комплекси на собі. Отже, цей підхід здався мені досить неекологічним, де є втручання в особистий простір переживань людини.

Відразу після досвіду ми малювали мандали. У традиції буддизму мандали є геометричним символом складної структури, який інтерпретується як модель всесвіту, «карта космосу». На тренінгу мандалами називали спонтанний малюнок, який людина малювала на аркуші паперу, намагаючись передати досвід на папері. Ця практика видалася досить приємною, цікавою, але марною.

Було цікавим тим, що на семінарі, крім мене, як такий трансперсональний досвід не отримав ніхто – далі контролю розуму справа у людей не пішла. Мабуть позначився мій попередній досвід з іншими методиками.