Світ за межами розуму

Життя – це ілюзія самообману

За вікном чудова погода, сонце висвітлює дорогу, як і втомленим від життя, так і мешканцям третьої планети від Сонця, які весело йдуть уперед.

Усі цікаві книжки з психології давно вивчені, тренінги з НЛП якісно розширюють свідомість, нескладний бізнес із перепродажу шкіри займає небагато часу, в результаті грошей цілком вистачає на пиво і сухарики. Душу тішить бажання заробити купу грошей, любити красивих жінок і частіше напиватися з друзями на сейшенах у стилі death і gothic-metal.

Люди, які захоплюються йогою та езотерикою, здаються дурними диваками з проявленою шизоїдною суттю. Крім старого доброго sex, drugs and rock-n-roll світ за останні десятиліття нічого нового запропонувати не в змозі. У глибині свідомості багато страху і злоби, чого я, природно, не усвідомлюю, а якщо й усвідомлюю, то не зізнаюся собі в цьому. Але в глибині свідомості все одно є дивна тяга до незвіданого, до того, що допоможе мені більше не страждати... це почуття я називаю "духовне шило в дупі".

Увесь вільний час зачитуюся книжками Вілсона і Лірі, дуже подобаються моменти про нелокальність будь-якого об'єкта, ілюзорність сприйняття і голографічність всесвіту - це дуже добре узгоджується з моїм лівопівкульним аналітично-математичним мисленням. Моделі свідомості, вихід до холіцестичного нейроконтуру обіцяють вищий кайф від життя. Єдине, що викликає неприйняття - опис містичних досвідів людей, яким вдалося вийти за межі вузького тунелю реальності, розширивши свою свідомість. Такі слова як бог, релігійний досвід, містична картина світу, викликають відторгнення і саркастичний сміх, адже атеїзм - наше все!

Цікавість - велика річ, усвідомлення того, що є світ за межами розуму, збуджує свідомість і тягне за собою. І раптом це сталося...

Це не було клінічною смертю, але там точно був вихід із тіла, тунель, світло наприкінці нього й океан вселенської любові. Величезна кількість кульок-душів, що світяться, які складають океан світла, саме те, що й називають богом. Лише світло, повний спокій і розчинення в нескінченному потоці любові єднання з творцем. Я все згадав, пригадав, те, що завжди знав і ніколи не втрачав. Начебто народившись, мені на голову наділи напівпрозорий мішок, який з кожним роком ставав дедалі щільнішим, спотворюючи реальність. І в один момент я ніби скинув його з голови, усвідомлюючи і спостерігаючи світ зовсім з іншого ракурсу. Світ, який грає фарбами, в якому немає звичних ілюзій і страхів. Усе, що раніше здавалося важливим - романтичне кохання, прихильності, бажання власності, влада, виявилося лише віртуальними задоволеннями цього світу, які ведуть до страждань. Таке враження, що мене викинуло з матриці, і я спостерігаю соціум збоку. Принади цього світу не йдуть ні в яке порівняння з блаженством того світу, звідки всі душі прийшли... Люди стали бачитися сліпцями, які чинять опір щосили, бажаючи, щоб їх і надалі дурили можновладці, аби тільки залишатися у своєму звичному комфортному коконі "нормальної людини".

Було ще так багато всього, чого я не міг усвідомити своїм вузьким розумом, який тепер здавався очищеним від багатьох програм і блищав новизною, працюючи, як злагоджений механізм. За земним часом минуло кілька годин, і мене почало повертати в тіло, яке наче навішували на мене подібно до екзоскелета. Яке обмежувало мої здібності та змушувало забувати все те, що я знову усвідомлював...

Весь наступний день я просто мовчав. Довго доводилося вчитися знову грати роль людини, адекватної з погляду оточення, водночас постійно шукаючи способи воскресити в пам'яті все те, що було забуто після повернення...