Перший досвід холотропного дихання

Краплю води можна врятувати від висихання, кинувши її у море

Вирішив відвідати холотропне дихання в Києві. Маючи до цього колосальний досвід подорожі зміненими станами свідомості, мав намір пізнати нові грані своєї свідомості й навколишньої реальності. Ціна семінару кусалася - 200$, тож довелося під цю справу навіть взяти кредит у банку.

Тривав семінар 3 дні під керівництвом Попроцького Сергія. За ці три дні кожен мав можливість пройти через 2 дихальні сесії плюс двічі побувати в ролі ситера (того, хто стежить за досвідом того, хто дихає). Також були присутні прості медитації.

Музика була досить гучною, що не могло не радувати. Музична добірка від сесії до сесії змінювалася, іноді музика здавалася тією, що добре сприяє досвіду, іноді зовсім не несла.

Під час першої сесії вдалося прожити своє народження (не вперше), руки абсолютно не спазмувало - мабуть, позначився попередній досвід ребефінгу. Кінець сесії змастився через сильне бажання поїсти - півсесії мріялося про макарони і картоплю. Цей досвід дав мені змогу зрозуміти, як важливе правильне харчування людей, яке дасть змогу не відчувати голоду, але водночас яке могло б швидко перетравитися і не заважати дихати, водночас не прибиваючи енергетику людей. На жаль, на семінарі нас не годували, тож думати про їжу довелося самостійно. Під час другої сесії був цікавий досвід злиття з іншими втіленнями/рівнями свідомості, плюс під час розплющення очей певний час світ бачився у вигляді суцільних енергій, чимось схожий на бачення у фільмі Матриця, тільки замість символів навколо все здавалося потоками різнобарвної енергії.

Також двічі довелося побути в ролі ситера, вельми цікавий досвід - необхідно стежити за тим, щоб холонавт (той, хто дихає) дихав і всіляко йому співпереживати. Теоретично цей підхід має свою ефективність, але за умови, що ситер буде гармонійною особистістю і перебуватиме в стані недвоїстого прийняття всього, що відбувається (включно з криками, спазмами, соплями і можливим блювотним рефлексом). Але на подібні семінари більша частина людей приходить уперше і передбачити, чи буде "любити" вас ваш ситер, ви не можете. І в разі страху, неприйняття того, що відбувається, агресії або просто поганого настрою вашого ситера, ви будете першим, хто зловить цю хвилю, і у вас є шанси прожити чужі глюки і комплекси на собі. Тож цей підхід здався мені досить неекологічним, де є втручання в особистий простір переживань людини.

Відразу після досвіду ми малювали мандали. У традиції буддизму мандали являють собою геометричний символ складної структури, який інтерпретується як модель всесвіту, "карта космосу". На тренінгу мандалами називали спонтанний малюнок, який людина малювала на аркуші паперу, намагаючись передати пережитий досвід на папері. Ця практика здалася досить приємною, цікавою, але марною.

Було цікавим тим, що на семінарі, крім мене, як такий трансперсональний досвід не отримав ніхто - далі контролю розуму справа у людей не пішла. Мабуть позначився мій попередній досвід з іншими методиками.