Процесинг: досвід самадхі

- Де ти?
- Тут
- Коли ти?
- Зараз

 Процесинг - це практика, що дає змогу людині, згадуючи пройдений кондиційований досвід, багаторазово проживаючи травмувальні епізоди, "забирати" з них енергію, накопичуючи її, після чого людина здатна піти набагато далі та глибше в напрямі до народження та, можливо, інших життів, з метою пошуку "кореневого травмувального епізоду". І як результат, згадавши цей епізод, багаторазово його проживши і забравши з нього енергію, людина позбувається проблеми, що завдавала їй дискомфорту.

Практика завжди виконується удвох, присутній процесор і процесований. Перший необхідний для дачі команд плюс допомагає процесованому виходити з можливих станів підвисання. Поняття "кореневий травмувальний епізод" схоже на поняття "гештальт" у психотерапії та позначає той випадок, коли ви планували прожити якийсь досвід у житті, але натомість реальність повела себе в альтернативний спосіб, що спричинило у вас свідомий, а згодом і несвідомий дискомфорт, і, як результат, ви неусвідомлено в житті намагатиметеся повторити той самий перший епізод, бажаючи перепрожити його заново. Це й спричиняє нескінченно повторювані події в житті, коли вам здається, що ви ходите по колу, вам трапляються одні й ті самі люди, а життя штовхає вас по одному й тому самому місцю. В езотериці це називається "земною кармою". Ця практика дуже схожа на практику переогляду американських індіанців, яку описав Кастанеда, а згодом використовував Габбард у його Діанетиці.

 Отже, літнім вечором ми домовилися піти з другом на місце сили в центрі Києва біля давньослов'янського вівтаря біля Пейзажної алеї попрактикувати процесинг. Я проходив цю практику вже в 5-6 разів, до того ж швидкість її проходження була в мене в кілька десятків разів (без перебільшення) швидшою, ніж в інших людей, яких я знав - мабуть, давався взнаки багатий досвід із перепрограмування власної свідомості людини. Найменування проблеми, яку я опрацьовував, на час написання статті згадати не виходить (це одна з ознак успішності практики). Пам'ятаю тільки той колосальний заряд енергії, який удалося витягти з першого сексуального досвіду - однієї з найважливіших подій людини, і на розгоні від цього колосального потоку енергії усвідомлено дістатися до спогадів моменту народження й перебування в утробі, де знайшовся ще більший пласт законсервованої енергії... яскравий білий спалах, що пронизує тіла та свідомість, і я вже є те, що летить з іншого світу в напрямі до фізичної реальності, і потрапляю в тіло ембріона... Це був інсайт, осяяння, катарсис. Спогад себе до світу Землі й до божественного океану любові. Ті ролі, подорожі, закони, вибори, що були до всього цього. Раніше я неодноразово переживав позатілесний досвід до народження, але вперше пройшов через нього свідомо, зрозумівши, що в це тіло і в цю реальність я прийшов добровільно для здобуття певного досвіду, і сумувати за тим, що є ззовні - це просто марнування свого часу й енергії. Так, можна сказати, що ця свобода волі рівносильна вибору в стилі "хлопчику, хочеш по пиці чи цукерку?", але все ж вибір завжди є. Після сеансів холотропного дихання, коли люди згадують себе до світу Землі, часто не хочуть повертатися назад у тіло, а після повернення заново вчаться любити цей світ і людей, усвідомлюючи, куди вони потрапили, приймаючи те, що це була їхня (душі) воля пережити досвід перебування на Землі.

Коли тіло розплющило очі, була лише порожнеча. Нічого крім неї. Та й порожнечі теж не було, бо не було того, хто її може спостерігати, створювати й оцінювати. ОМ. Безмежне блаженство, спокій, розчинення і єднання. Тіло могло бути нормально керованим, але не було того, хто міг створювати думки і хто міг створювати мову. Не було автора, інтерфейсу, мети і способу. Це тривало цілих 40 хвилин... Тіло лише могло посміхатися від блаженства і нескінченної любові, що наповнює його. Але не було того, хто міг радіти цьому... Спроби вимовити слова були абсолютно марними - губи лише беззвучно ворушилися, спроби створити думки були також безуспішними. Мій друг дуже веселився від мого стану і пообіцяв, що якщо я з нього не вийду і більше не зможу працювати в офісі й оплачувати орендовану квартиру, він дозволить жити безплатно в наметі на ділянці його будинку)))

 Скінчилося це все тим, що якась свідомість забажала здобути контроль над тілом і розумом, і звернулася до вищих сил із проханням знову створити его і розум. І через кілька хвилин спроб їй вдалося вимовити перше слово...

 За місяць, коли я потрапив на семінар з гімалайської йоги до просвітленого Пілота Баби, він пояснив мені, що мій стан у їхній традиції називається "дерев'яним самадхі", він же савікальпа самадхі, який є важливим закономірним етапом на шляху до просвітлення, але не варто сильно заморочуватись на цьому переживанні і йти своїм шляхом далі (поки що лишається кому йти... :).

 Після цього переживання я не пив три дні і не їв 20 днів, що також подарувало мені дуже багато цікавих переживань і незворотно змінило сприйняття світу.